Марихуана Bruce Banner Нефтеюганск Марихуана VHQ

Так вот, однажды, нашей тусовке надоело только пивасиком поливаться. Я со своими вечными закладками, душнилами и спичками решила поднять настроение братве. Но, ветераны, не просто так они такие - спичкой во воздухе пальма не разжигается. Так что я решила засветить свою последнюю самокрутку, но для этого надо было достать что-то более серьезное, чтобы сразить их наповал.

Быстренько я свою емкость захватила и направилась к своему поставщику. Пару кругов по двору, пара тайных знаков, и эта склизкая суka марихуаны была в моих руках. Я чуть не обалдела от счастья! Шишки блестели глазками, притягивали меня своим запахом и обещали настоящую независимость от реальности.

А тусовка уже дымилась, смеялась, и иногда внюхивала, как надо. Яма не помню, сколько времени там провела, пока мой организм не решил отдохнуть. А то бери, курочка, и не отрывается от этого MDMA молли! Но мне уже ничего не надо было, с этими шишками я была сама по себе полноценная сучка.

Тусовка продолжалась до самых утренних часов. Мы курили, смеялись и веселились, словно вечный рейв. Шира стояли на столе, но мы не замечали их, так были они нас затягивали. Мы были ближе друг другу, чем прежде.

Но в какой-то момент, пока я бесцельно гуляла в темноте, моя веселая сказка закончилась. Опасный темный тип схватил меня за рукав и, заставив внимательно взглянуть на его лицо, спросил, что я ему должна. Мой мозг завис, словно был надрессирован на эти моменты. Но тусовка, она же родина всех читеров и жуликов.

Я сделала расчетный выстрел в нос прямо ему в глаза, и он упал на землю, визжа от боли. Я переступила через его труп и продолжила свой путь, не давая себе окончательно остановиться. Это было время, когда я научилась быть сильнее и никогда не сдаваться.

На самом деле, вся эта история с шишками марихуаны была для меня уроком. Это было время, когда я поняла, что не надо надеяться на других людей, чтобы быть независимой и сильной сучкой. Все мои закладки и душнилы стали просто игрушками в моих руках.

Я выросла и поняла, что наркотики - это просто маленький пикантный сюрприз, который может подкинуть тебе жизнь. Но настоящая независимость и сила находятся внутри нас. Не надо ничего нюхать или курить, чтобы чувствовать себя сильной сучкой.

Так что, братва, не забывайте про саморазвитие и самоутверждение, а наркотики оставьте на вечеринку. Люби себя и береги себя, потому что только ты сам можешь нарисовать свою судьбу, а не какие-то шири и закладки. Будьте сильными сучками без них!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...